правовая регуляция правове регулювання неподаткових доходів місцевих бюджетів україни (12.00.07)
Всебічний аналіз вітчизняних і зарубіжних нормативно-правових актів, які стосуються питання неподаткових доходів місцевих бюджетів, а також фінансово-правової літератури з даної тематики дозволяє зробити певні висновки, сформулювати пропозиції щодо вдосконалення, зокрема, бюджетного законодавства.
1. Бюджетне законодавство України, яке перебуває в процесі свого закономірного розвитку, певною мірою вирішило проблеми розмежування доходів усіх рівнів місцевих бюджетів, але деякі питання залишаються відкритими (це стосується, наприклад: надходжень від фінансових санкцій; державного мита, що сплачується в іноземній валюті; надходжень від плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності; добровільних внесків; надходжень сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами; міжбюджетних трансфертів). У ході подальшого реформування бюджетного законодавства та оновлення податкового законодавства необхідно плідно опрацьовувати і використовувати позитивний зарубіжний досвід. У дисертації окреслюються питання оптимізації неподаткових надходжень до місцевих бюджетів на основі по¬рівняльно-правового аналізу законодавства України та Великобританії, Іспанії, Італії, Канади, КНР, Німеччини, Росії, США, Франції, Японії. Розробляючи нові фінансово-правові акти слід мати на увазі, що не можна механічно калькувати норми бюджетного права інших країн, оскільки необхідно враховувати особливості системи українського законодавства та тієї правової системи, до якої ми належимо.
Вже давно назріла необхідність прийняття нормативно-правового акта, який визначав би порядок формування та використання фондів коштів органів місцевого самоврядування. Це викликано передусім існуванням позабюджетних коштів зазначених органів (наприклад, кошти в іноземній валюті). З урахуванням цього потребує відповідних змін і БК України.
2. Вітчизняне законодавство потребує узгодження із нормами європейського права у питанні повноважень органів місцевого самоврядування, які мають право на власний бюджет. Також необхідно в бюджетне законодавство України внести відповідні зміни, що стосуються таких подібних понять, як „бюджет територіальної громади”, „місцевий бюджет” і „бюджет місцевого самоврядування”. Вважаємо, що синонімічність цих понять дозволяє охопити їх одним поняттям „місцевих бюджет” і, відповідно, із законодавчого лексикону виключити інші терміни, які позначають одне те саме явище.
3. Позитивно сприймається розгалуженість законодавства (в широкому розумінні цього слова) про бюджетні доходи, проте кількість нормативно-правових актів не відповідає якості застосування останніх з тієї, зокрема, причини, що існують певні протиріччя та колізії між окремими правовими нормами. Для реалізації функцій органів місцевого самоврядування та розрахунку, в міру можливості, щорічних майбутніх надходжень до місцевих бюджетів, слід було б прийняти закони про внесення змін і доповнень до БК України, а також до чинних Законів „Про місцеве самоврядування в Україні”, „Про власність”, „Про систему оподаткування” тощо.
Потребує внесення відповідних змін і доповнень БК України, зокрема, щодо: 1) включення бюджетних субсидій до переліку міжбюджетних трансфертів; 2) формулювання визначень таких понять: міжбюджетні трансферти, міжбюджетні відносини, бюджетні дотації, субвенції.
Необхідно внести відповідні зміни до податкового законодавства України, в якому для назви платежів до бюджету використовуються такі терміни, як „податок”, „збір” і „мито”, але при цьому не проводиться чіткого розмежування між ними, хоча ці поняття є далеко нетотожними. Про актуальність відмежування цих фінансово-правових категорій неодноразово наголошувалося в науковій літературі та засобах масової інформації, проте законодавець поки що проявляє інертність у цьому питанні. У дисертації акцентувалася увага на необхідності проведення законодавчого розмежування платежів різного характеру. Це дозволило б чіткіше розмежувати податкові та неподаткові доходи, а також з’ясувати характерні риси останніх, оскільки зазначене розмежування впливає на порядок сплати і стягнення тих чи інших платежів.
4. Переважно за рахунок податків формуються бюджети і здійснюються бюджетні видатки. Проте поруч із податками є збори та різного роду плати (обов’язкові платежі). Зважаючи на це, не варто ототожнювати податки та інші обов’язкові платежі, необхідно проводити чітку межу між неподатковими доходами обов’язкового характеру і неподатковими доходами добровільного характеру. Неподаткові доходи обов’язкового характеру не повинні передбачатися в ст. 14 Закону „Про систему оподаткування”. Такий підхід обґрунтовується тим, що у разі несвоєчасної сплати чи невнесення до відповідного фонду законодавчо визначених обов’язкових платежів, виникає податкова заборгованість і в такому випадку допускається їх стягнення у примусовому порядку. Що стосується добровільних платежів, то подібний порядок їх стягнення не допускається.
5. Дослідження Ірпінського експерименту розвитку місцевого самоврядування, який базується на практиці формування доходів місцевих бюджетів Швеції дає підстави зробити висновок про доцільність проведення аналогічних заходів в інших регіонах України. Позитивним у ньому є, зокрема, розширення фінансової автономії органів місцевого самоврядування, збільшення реальних доходів місцевих бюджетів. Також доцільно забезпечувати розвиток фінансової автономії органів місцевого самоврядування у межах його компетенції та бюджетних повноважень, раціональний розподіл податкових і бюджетних повноважень між центральною та місцевою владою щодо зміцнення власної доходної бази місцевих органів влади, реформування системи міжбюджетних відносин на основі концепції бюджетного унітаризму в поєднанні з окремими елементами бюджетного федералізму. Видається можливим встановлення системи подвійного контролю (державного і громадського) над місцевими органами влади за виконанням ними соціальних програм, ефективним використанням фінансових ресурсів, що є їхнім першочерговим обов’язком.
6. Законодавцеві і відповідним органам виконавчої влади варто приділяти більше уваги розв’язанню питань стосовно плати за торговий патент на здійснення певних видів підприємницької діяльності; за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами місцевих рад; за державну реєстрацію суб’єктів господарської діяльності. На законодавчому рівні чітко не визначено, які доходи від плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються відповідними місцевими органами, мають зараховуватися до бюджетів місцевого самоврядування, а які – до районних бюджетів. У зв’язку із цим необхідно принаймні в бюджетному законодавстві визначити порядок розподілу зазначених доходів.
7. Прогалиною в бюджетному законодавстві України слід визнати відсутність правового вирішення питання про порядок компенсації з державного бюджету втрат місцевих бюджетів по доходах унаслідок надання державою деяких пільг, або ж їх скасування, що призводить до виникнення додаткових видатків. Відпо¬відно до БК України в державному бюджеті можуть передбачатися субвенції на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень через надання пільг, встановлених державою. Проте „можуть передбачатися” не означає їх обов’язкового встановлення (хоча логічно, що це має бути саме в обов’язковому порядку), тому, виходячи зі змісту статей БК України, зазначені субвенції можуть і не передбачатися.
8. На підставі певних теоретичних розробок у галузі правовідносин, міжбюджетні відносини ми визначаємо так: це врегульовані правом зв’язки між державою, АРК та органами місцевого самоврядування (правовідносини), що існують у процесі реалізації бюджетних повноважень стосовно забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, які необхідні для виконання функцій, передбачених Конституцією України, законами та іншими нормативно-правовими актами.
9. Нині чимало питань викликає застосування фінансових санкцій. Це пов’язується із тим, що нема їх загального визначення та переліку; відсутнє чітке розмежування економіч¬них і фінансових санкцій; існує велика кількість підзаконних актів, що регулюють це питання; зміни, що вносяться до законів у частині накладення фінансових санкцій, як правило, позбавляють місцеві бюджети цього доходного джерела. Ці та пов’язані з ними питання досить часто залишаються поза увагою як науковців, так і практичних працівників. Необхідно приділити належну увагу фінансовим санкціям і для початку дати їх загальне визначення та з’ясувати, що ж до них належить. У дисертації поняття „фінансова санкція” визначається як штрафний засіб державного примусу, виражений у грошовій формі, що має кратний чи абсолютно визначений характер, і який застосовується уповноваженим державним органом до порушника фінансово-правової норми з метою реалізації суспільних інтересів у сфері фінансової діяльності держави й органів місцевого самоврядування.
10. Для збалансування доходів і видатків велике значення мають такі міжбюджетні трансферти, як дотації та субвенції. Бюджетну дотацію ми визначили так: це не обумовлений цільовим призначенням міжбюджетний трансферт, що надається на підставі юридичного акта в чітко визначеній сумі з одного бюджету іншому з метою вирівнювання мінімальної бюджетної спроможності, збалансування доходів і видатків бюджету-отримувача. Під субвенцією розуміємо міжбюджетний трансферт, що надається з чітко обумовленим цільовим призначенням як допомога на часткове фінансування програм і заходів соціального та іншого розвитку за умови часткової участі коштів місцевого бюджету-отримувача цих коштів; підлягає поверненню при неповному (у межах невикористаної суми) або нецільовому (у межах повної суми) використанні.
11. Проведене дослідження дає підстави стверджувати про необхідність практичного застосування, зокрема, таких міжбюджетних трансфертів, як бюджетні субсидії. Останні нами визначено як міжбюджетний трансферт, який надається в грошовій формі за рахунок бюджетних коштів чи коштів спеціальних фондів (у разі їх утворення) з чітко обумовленим цільовим призначенням на повне фінансування певних програм чи заходів і, зазвичай, залежить від фінансового стану отримувача; підлягає поверненню при неповному (у межах невикористаної суми) або нецільовому (у межах повної суми) використанні.
Введение
Актуальність теми дослідження. Серед фінансових правовідносин між державою та органами місцевого самоврядування важливе місце посідають відносини щодо формування доходної частини місцевих бюджетів.
Фінансовою основою місцевого самоврядування є саме доходи місцевих бюджетів. Позитивно сприймається той факт, що останні в Україні мають тенденцію до щорічного зростання. Так, за даними Міністерства фінансів України та Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (станом на 1 листопада 2003 і 2004 рр.) серед неподаткових доходів бюджетів АРК, областей, міст Києва та Севастополя (відповідно до бюджетної класифікації) вагоме місце займають адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу (257345977 грн. і 351386506 грн.), далі варто виділити: власні надходження бюджетних установ (1466624044 грн. і 1703562361 грн. відповідно); доходи від власності та підприємницької діяльності (75308145 грн. і 112872351 грн.); надходження від штрафів та фінансових санкцій (18248277 грн. і 18207974 грн.). Доходи від операцій із капіталом у 2004 р. виросли майже у 1,6 разів, у порівнянні з 2003 р. і становлять 1235534463 грн. і 791505939 грн. відповідно. Стосовно регулюючих неподаткових доходів місцевих бюджетів (зокрема, дотацій та субвенцій) слід відмітити, що, якщо у 2003 р. надходження від них становили 9484672413 грн., то у 2004 р. ця цифра збільшилась майже на 3,5 млрд. грн. (при цьому дотації надійшли у розмірі 5324649584 грн. і 7333289895,49 грн. відповідно, а субвенції 4131105923 грн. і 5801901674 грн.).
При цьому фактичне збільшення надходжень до місцевих бюджетів вимагає як практичного, так і наукового дослідження та обгрунтування. Проблеми доходів місцевих бюджетів у юридичній літературі всебічно не проаналізовані, цілий ряд питань залишаються нерозкритими чи спірними. Потребують глибокого вивчення доктринальні положення щодо місця інституту бюджетних доходів у системі фінансового права; існує необхідність узгодження та вдосконалення термінологічного апарата, який має використовуватися при формулюванні відповідних фінансово-правових норм; у науці фінансового права неоднозначно висвітлюються проблеми поділу доходів на власні, закріплені і регулюючі доходи, а також критерії розмежування доходів на податкові та неподаткові; потребує дослідження фінансово-правовий аспект поняття міжбюджетних відносин і сфери існування такого виду регулюючих доходів, як міжбюджетні трансферти; належним чином не проаналізовані питання щодо фінансового вирівнювання мінімальної бюджетної забезпеченості місцевих бюджетів тощо. Все це у своїй сукупності зумовлює актуальність дисертаційного дослідження.
Проблема забезпечення відповідних органів влади та населення достатніми фінансовими ресурсами набуває неабиякого практичного і теоретичного значення. Це пов’я¬за¬но насамперед із ратифікацією Європейської хартії місцевого самоврядування, вступом нашої держави до Ради Європи, децентралізацією влади в Україні, а також із реформуванням фінансової системи України в цілому та бюджетної системи зокрема. Питання правового регулювання доходів місцевих бюджетів України набули неабиякого значення у зв’язку з прийняттям у 2001 р. Бюджетного кодексу України (далі – БК України), Закону України „Про міжбюджетні відносини між районним бюджетом та бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань” від 1 липня 2004 р. і розробкою проекту Податкового кодексу України.
Теоретичним підґрунтям дослідження є наукові здобутки, зокрема, таких вітчизняних і зарубіжних вчених-юристів, як С.С. Алексєєв, В.І. Андрейцев, Д.А. Бекерська, В.В. Бесчеревних, Л.К. Воронова, Н.В. Воротіна, О.М. Горбунова, О.Ю. Грачова, К.Г. Грищенко, І.Б. Заверуха, О.Б. Заверуха, Н.К. Ісаєва, С.Т. Кадькаленко, М.В. Карасьова, Т.В. Конюхова, Ю.О. Крохіна, М.Н. Кузьміна, М.П. Кучерявенко, І.Г. Кутафіна, О.О. Майданник, А.А. Нечай, Ю.А. Ровінський, О.П. Орлюк, П.С. Пацурківський, О.Г. Пауль, Н.Ю. Пришва, М.І. Піскотін, Л.А. Савченко, А.О. Селіванов, А.Д. Селюков, Н.В. Сидорова, І.А. Сікорська, Н.І. Хімічева, А.І. Худяков, С.Д. Ципкін, В.А. Шаврін.
При дослідженні питань формування місцевих бюджетів були використані праці сучасних вчених-економістів О.Д. Василика, В.П. Вишневського, О.П. Кириленко, В.І. Кравченка, М.І. Кульчицького, П.В. Мельника, Л.Л. Осипчук, М.В. Романовського, М.П. Хохлова, Н.А. Ширкевич; вивчений творчий спадок таких вчених-фінансистів ХІХ – початку ХХ ст., як Е. Берндтс, Г. Болдирєв, П. Гензель, С. Іловайський, П. Кованько, А. Котляревський, В. Лебедєв, М. Мітіліно, І. Озеров, І. Патлаєвський, Ф. Сиромолотов, М. Сірінов, М. Соболєв, М. Сперанський, В. Твердохлєбов, Г. Тіктін, М. Тургенєв, І. Янжул та інші.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з темою Науково-дослідного інституту фінансового права, „Розробка нормативно-правових засад справляння платежів за користування надро-земельними ресурсами” (номер державної реєстрації – 0103V005476).
Мета і завдання дослідження. Головна мета праці – комплексне розроблення концептуальних фінансово-бюджетних проблем, пов’язаних із надходженням неподаткових доходів до місцевих бюджетів України, та формування на цій основі пропозицій щодо подальшого вдосконалення вітчизняного законодавства у зазначеній сфері.
Відповідно до поставленої мети окреслені такі основні завдання дисертаційного дослідження: виявити й актуалізувати проблемні питання фінансово-правового інституту бюджетних доходів; з’ясувати поняття та характерні риси доходів місцевих бюджетів; дослідити класифікацію доходів місцевих бюджетів; визначити правову природу неподаткових доходів місцевих бюджетів; проаналізувати стан нормативно-правового регулювання власних, закріплених і регулюючих неподаткових доходів місцевих бюджетів України; вивчити зарубіжний досвід правового регулювання окремих неподаткових доходів місцевих бюджетів.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини у сфері правового регулювання неподаткових доходів місцевих бюджетів України.
Предметом дослідження є нормативно-правові акти, що регулюють суспільні відносини у сфері неподаткових доходів місцевих бюджетів України, акти зарубіжного законодавства, практика їх застосування.
Автором використані такі методи дослідження: історико-правовий (застосовувався при аналізі деяких аспектів генезису інституту доходів місцевих бюджетів у нашій державі); метод системно-структурного аналізу (за його допомогою досліджені ознаки доходів місцевих бюджетів, зокрема, неподаткових доходів, а також проаналізовані положення фінансово-правової доктрини – щодо місця доходів місцевих бюджетів у фінансово-правовому інституті доходів тощо); метод формально-догматичного аналізу (з його використанням здійснене тлумачення відповідних фінансово-правових норм та окремих термінів); порівняльно-правовий метод (надав можливість дослідити ступінь законодавчої регламентації питань неподаткових доходів місцевих бюджетів у фінансовому законодавстві інших країн).
Емпіричну базу дисертації становлять узагальнені дані Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, контрольно-рахункових органів (зокрема, Рахункової палати, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України), а також матеріали місцевих фінансових органів про практику надходжень неподаткових доходів до місцевих бюджетів, про порушення, що існують у цій сфері. Для їх аналізу використовувався статистичний метод дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація за обраною темою є комплексним дослідженням проблем правового регулювання неподаткових доходів місцевих бюджетів України, що здійснене у вітчизняній доктрині вперше. На підставі результатів дослідження здобувачем особисто сформульовані та обґрунтовані нові наукові положення, висновки і пропозиції, які виносяться на захист:
1. З урахуванням положень вітчизняного та зарубіжного законодавства, ґрунтуючись на аналізі фінансово-правової доктрини про інститут державних (публічних) доходів, визначені та розкриті ознаки доходів місцевих бюджетів (щорічне їх встановлення (визначення) нормативно-правовими актами про бюджет (законом про державний бюджет і рішеннями органів місцевого самоврядування про місцевий бюджет); грошове вираження та надходження доходів; законний характер джерел надходжень – всі ці джерела чітко визначені в законі; головне призначення доходів місцевих бюджетів – забезпечення виконання програм місцевого значення). Наведені ознаки дозволяють розкрити співвідношення доходів місцевих бюджетів із суміжними бюджетно-правовими категоріями, зокрема, із місцевим фондом коштів, доходною частиною бюджету, надходженнями до бюджету, місцевими бюджетними ресурсами, фінансовими ресурсами органів місцевого самоврядування.
2. Сформульоване таке визначення доходів місцевих бюджетів – це грошові надходження, що отримуються за рахунок різноманітних джерел, види яких визначені в БК України, а розміри встановлені щорічними законами про державний бюджет і рішеннями про місцевий бюджет, та котрі є необхідними для забезпечення виконання завдань, реалізації функцій органів місцевого самоврядування і задоволення потреб місцевого населення.
3. Неподаткові доходи місцевих бюджетів пропонується розглядати у двох аспектах: а) як економічна категорія – це надходження від користування майном, що знаходиться у комунальній власності відповідної територіальної громади; платежі штрафного й еквівалентного (відплатного) характеру; кошти, залучені на добровільних засадах – безповоротні і ті, що підлягають поверненню у майбутньому; інші надходження, що мають ознаки неподаткових і не залежать від доходів (прибутків) їх платників (чи надавачів); б) як правова категорія – це врегульовані нормами права обов’язкові і добровільні платежі чи внески до місцевих бюджетів, що сплачують (вносять) фізичні і юридичні особи незалежно від своїх доходів (прибутків), мають здебільшого цільовий, компенсаційний або відплатний характер.
4. Актуалізована проблема чіткого законодавчого розмежування понять „місцевий бюджет”, „бюджет територіальної громади” і „бюджет місцевого самоврядування”. Обґрунтовується необхідність використання термінологічного звороту „бюджет органів місцевого самоврядування”. На підставі конституційного та фінансово-правового статусу обласних і районних бюджетів виявлені певні вади вітчизняного законодавства – воно не узгоджене із принципами фінансової автономії, проголошеними Європейською хартією місцевого самоврядування. Запропоновані відповідні зміни до українського законодавства, зокрема, щодо розмежування функцій та повноважень районних і обласних рад.
5. Базуючись на результатах комплексного аналізу класифікацій бюджетних доходів, обґрунтований авторський підхід щодо класифікації доходів місцевих бюджетів за: суб’єктом (розкриває соціально-економічне походження доходів місцевих бюджетів, допомагає встановити, від кого вони надходять); джерелом надходження коштів (дає можливість визначити, за рахунок чого мають бути отримані доходи); формою використання коштів (вказує на поворотну чи безповоротну форму їх використання); методом акумуляції коштів (відіграє вирішальну роль при з’ясуванні того, чи несе конкретне підприємство, установа, організація або громадянин на собі обов’язок по сплаті (внесенні) до бюджету певних коштів); умовою надходження доходів до бюджетів (допомагає з’ясувати, чи враховується той або інший доход під час визначення обсягів міжбюджетних трансфертів).
6. Обґрунтоване положення стосовно того, що окремі доходи місцевих бюджетів мають поворотний характер (наприклад, міжбюджетні трансферти, запозичення – позички, кредити). Поворотність окремих бюджетних доходів має враховуватися на стадіях складання проектів бюджетів, а також під час розгляду і прийняття рішень про місцеві бюджети – кошти на повернення цих доходів повинні закладатися у відповідних видаткових статтях бюджетів.
7. На підставі аналізу положень БК України і бюджетної класифікації обґрунтований висновок про те, що міжбюджетні трансферти за своєю природою є неподатковими регулюючими доходами (це має практичне значення при визначенні правомочностей їх надавачів і отримувачів). Виявлені вади законодавчого визначення поняття міжбюджетних трансфертів і сформульоване таке їх визначення: це кошти, що передаються з одного бюджету до іншого у формі дотацій, субвенцій, субсидій тощо на підставі бюджетно-правового акта з метою збалансування доходів і видатків бюджетів-отримувачів. Сформульовані авторські визначення міжбюджетних відносин й окремих міжбюджетних трансфертів – дотацій, субвенцій, субсидій.
8. Запропоноване визначення поняття „фінансова санкція” – це штрафний засіб державного примусу, виражений у грошовій формі, що має кратний чи абсолютно визначений характер, і який застосовується уповноваженим державним органом до порушника фінансово-правової норми з метою реалізації суспільних інтересів у сфері фінансової діяльності держави й органів місцевого самоврядування. Наведені критерії розмежування економічних і фінансових санкцій. Обґрунтований висновок про недостатнє нормативно-правове регулювання окремих неподаткових доходів місцевих бюджетів, наприклад, тих, що надходять від фінансових санкцій.
9. На підставі по¬рівняльно-правового аналізу законодавства України та Великобританії, Іспанії, Італії, Канади, Китайської Народної Республіки (далі – КНР), Німеччини, Росії, США, Франції, Японії сформульовані пропозиції щодо вдосконалення вітчизняного законодавства з питань бюджетних доходів (зокрема, стосовно реформування ринку місцевих запозичень, розширення переліку міжбюджетних трансфертів); за результатами дослідження розроблена доктринальна модель системи норм у сфері доходів місцевих бюджетів, що втілена автором у відповідному законопроекті про внесення змін і доповнень до БК України. Розроблений проект Порядку створення та використання фондів коштів органів місцевого самоврядування.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дисертаційному дослідженні теоретичні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані: у законотворчій діяльності – при вдосконалені БК України в частині, що визначає поняття і склад доходів місцевих бюджетів; у правозастосовній діяльності – при здійсненні органами місцевого самоврядування управління коштами місцевих бюджетів, а також під час складання, розгляду, затвердження і виконання відповідного місцевого бюджету; у науковій діяльності – для подальших теоретичних розробок і досліджень проблем бюджетного права України, при підготовці відповідних розділів науково-практичних коментарів фінансового законодавства, зокрема, бюджетного, а також підручників, навчальних і методичних посібників; у навчальному процесі – при викладанні навчальної дисципліни „Фінансове право”, спецкурсів „Проблеми фінансового права” і „Фінансово-правовий механізм формування доходної частини бюджетів”.
Деякі наші пропозиції враховані в постановах Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності” від 24 квітня 2003 р. № 3, „Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів” від 8 жовтня 2004 р. № 15.
Окремі результати нашого наукового дослідження використано Центром соціальних експертиз при розробці Київською міською радою проекту Порядку фінансування органів самоорганізації населення за рахунок коштів бюджету міста Києва.
Особистий внесок здобувача у двох опублікованих у співавторстві статтях становлять результати її власних наукових розробок проблем, пов’язаних із: визначенням понять „місцевий бюджет”, „бюджет місцевого самоврядування”, „бюджет територіальної громади”; аналізом специфіки доходів і видатків місцевих бюджетів окремих зарубіжних країн.
Апробація результатів дисертації. Основні положення праці доповідались на 24-х науково-практичних конференціях (з них 11 – міжнародні), що відбулися у містах: Києві (1999 – 2004 рр.); Львові (2000 – 2003 рр.); Одесі (2000 р.); Харкові (2002 р.); Косові (2000, 2001 рр.); Хмельницьку (2002 р.); Мінську (2000, 2004 рр.); Санкт-Петербурзі (2002, 2003 рр.); Уфі (2004 р.).
Протягом останніх років у „Юридичному віснику України” нами опублікована значна кількість статей, що ґрунтуються на результатах дисертаційного дослідження. На підставі „Рейтингу авторів – 2004”, встановленого за допомогою анкетування, назване видання визначило О.А. Музику як автора кращої публікації 2004 р. у відповідній номінації.
Наукові положення дисертаційного дослідження використовуються в освітянській сфері, зокрема, праця „Фінансове право” рекомендована Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів.
Дисертант є лауреатом Всеукраїнського фонду юридичної науки академіка права В.В. Сташиса (2003), а також переможцем у відповідній номінації V Всеукраїнського конкурсу на краще юридичне видання 2002 / 2003 років.
Публікації. За темою дослідження опубліковано 46 робіт. Серед них –монографія, навчальний посібник, науково-практичний коментар БК України (окремі положення), а також 43 статті, із яких 21 – у наукових фахових виданнях України (17 – у наукових журналах і 4 – у збірниках наукових праць); 13 – у збірниках, що виходили за результатами науково-практичних конференцій; 9 – в інших виданнях.
Структура дисертації. Праця складається зі вступу, трьох розділів, які містять 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації – 260 сторінок, із них основного тексту – 200 сторінок. Кількість використаних джерел – 581 найменування.
Литература
1. Конституція України. – К., 1996.
2. Бюджетний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001.– № 37–38.– Ст. 189.
3. Водний кодекс України від 6 червня 1995 р. № 213/95-ВР // Закони України. – К., 1997. – Т. 9. – С. 25 – 66.
4. Кодекс України про надра від 27 липня 1994 р. № 132/94 // Закони України. – К., 1997.– Т. 7.– С. 317 – 340.
5. Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 р. № 3852-ХІІ // Закони України. – К., 1997.– Т. 7.– С. 3 – 36.
6. Закон України від 1 липня 2004 р. № 1953-IV „Про міжбюджетні відносини між районним бюджетом та бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань” // Урядовий кур’єр. – 2004. – № 141.
7. Закон України від 27 листопада 2003 р. № 1344-IV „Про Державний бюджет України на 2004 рік” // Урядовий кур’єр. – 2003. – № 228.
8. Закон України від 10 липня 2003 р. № 1086-IV „Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та Закону України „Про оплату праці” // Урядовий кур’єр. – 2003. – № 151.
9. Закон від 15 травня 2003 р. „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” // Урядовий кур’єр. – 2003. – № 188.
10. Закон України від 3 квітня 2003 р. № 659-IV „Про внесення змін до Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок” // Урядовий кур’єр. – 2003.– № 79.
11. Закон України від 26 грудня 2002 р. № 380-IV „Про Державний бюджет України на 2003 рік” // Урядовий кур’єр. – 2003. – № 4.
12. Закон України від 7 лютого 2002 р. № 3032-ІІІ „Про внесення змін до деяких законів України щодо державного регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами” // Офіційний вісник України. – 2002. – № 10.
13. Закон України від 20 грудня 2001 р. № 2905-ІІІ „Про Державний бюджет України на 2002 рік” // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 12 – 13. – Ст. 92.
14. Закон України від 11 липня 2001 р. № 2627-ІІІ „Про внесення змін до Закону України „Про авторське право і суміжні права” // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 43. – Ст. 214.
15. Закон України від 5 квітня 2001 р. № 2352-ІІІ „Про державно-правовий експеримент розвитку місцевого самоврядування в місті Ірпені, селищах Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське Київської області” // Урядовий кур’єр. – 2001. – № 108.
16. Закон України від 18 січня 2001 р. № 2238-ІІ „Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 – 2004 років” // Голос України. – 21 лютого 2001 р.
17. Закон України від 11 січня 2001 р. № 2210-ІІІ „Про захист економічної конкуренції” // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 12. – Ст. 64.
18. Закон України від 21 грудня 2000 р. № 2181-III з подальшими змінами „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” // Відомості Вер¬ховної Ради України. – 2001. – № 10. – Ст. 44.
19. Закон України від 7 грудня 2000 р. № 2121-ІІІ з подальшими змінами та доповненнями „Про банки і банківську діяльність” // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5 – 6. – Ст. 30.
20. Закон України від 7 грудня 2000 р. № 2120-ІІІ „Про Державний бюджет України на 2001 рік” // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 2 – 3. – Ст. 10.
21. Закон України від 19 жовтня 2000 р. № 2063-ІІІ „Про державну підтримку малого підприємництва” // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 51 – 52. – Ст. 447.
22. Закон України від 8 червня 2000 р. № 1805-III з подальшими змінами та доповненнями „Про охорону культурної спадщини” // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 39. – Ст. 333.
23. Закон України від 16 березня 2000 р. № 1550-ІІІ „Про правовий режим надзвичайного стану” // Відомості Верховної Ради Ук¬раїни. – 2000. – № 23. – Ст. 176.
24. Закон України від 17 лютого 2000 р. № 1458-ІІІ „Про Державний бюджет України на 2000 рік” // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 14–15–16.– Ст. 121.
25. Закон України від 20 жовтня 1999 р. № 1172-ХIV „Про транзит вантажів” // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 51. – Ст. 446.
26. Закон України від 30 червня 1999 р. № 783-ХІV „Про джерела фінансування органів державної влади” // Закони України. – К., 1999. – Т. 18. – С. 428 – 430.
27. Закон України від 17 червня 1999 р. № 758-XIV „Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру” // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 32. – Ст. 268.
28. Закон України від 9 квітня 1999 р. № 586-XIV „Про місцеві державні адміністрації” // Закони України. – К., 1999. – Т. 18. – С. 145 – 165.
29. Закон України від 15 січня 1999 р. № 401-XIV „Про столицю Ук-раїни – місто-герой Київ” // Закони України. – К., 1999. – Т. 17. – С. 10 – 20.
30. Закон України від 6 жовтня 1998 р. № 161-XIV з подальшими змінами та доповненнями „Про оренду землі” // Закони України. – К., 1999. – Т. 16. – С. 35 – 44.
31. Закон України від 15 липня 1997 р. № 452/97-ВР „Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування” // Закони України. – К., 1998. – Т. 13. – С. 10.
32. Закон України від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” // Закони України. – К., 1997. – Т. 12. – С. 119 – 137.
33. Закон України від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР „Про місцеве самоврядування в Україні” // Закони України. – К., 1997. – Т. 12. – С. 180 – 229.
34. Закон України від 18 лютого 1997 р. № 77/97-ВР „Про систему оподаткування” // Закони України. – К., 1997. – Т. 12. – С. 76 – 84.
35. Закон України від 7 червня 1996 року № 236/96-ВР „Про захист від недобросовісної конкуренції” // Закони України. – К., 1997. – Т. 10. – С. 303 –311.
36. Закон України від 23 березня 1996 р. № 98/96-ВР з подальшими змінами та доповненнями „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” // Закони України. – К., 1997. – Т. 10. – С. 158 – 166.
37. Закон України від 19 грудня 1995 р. № 481/95-ВР „Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами” // Закони України. – К., 1997. – Т. 9. – С. 293 – 300.
38. Закон України від 6 липня 1995 р. № 265/95-ВР у редакції Закону від 1 червня 2000 р. № 1776-ІІІ з подальшими змінами та допов¬неннями „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 38. – Ст. 315.
39. Закон України від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” зі змінами та доповненнями // Закони України. – К., 1997. – Т. 7. – С. 462 – 489.
40. Закон України від 1 липня 1994 р. № 74/94-ВР „Про енергозбереження” // Закони України. – К., 1997. – Т. 7. – С. 281 – 291.
41. Закон України від 23 грудня 1993 р. № 3792-ХІІ „Про авторське право і суміжні права” // Закони України. – К., 1996. – Т. 6. – С. 337 – 354.
42. Закон України від 26 січня 1993 р. № 2939-ХІІ „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” // Закони України. – К., 1996. – Т. 5. – С. 13 – 20.
43. Закон України від 3 липня 1992 р. № 2535-ХІІ „Про плату за землю” зі змінами // Закони України. – К., 1996. – Т. 4. – С. 19 – 25.
44. Закон України від 19 червня 1992 р. № 2482-ХІІ „Про приватизацію державного житлового фонду” // Закони України. – К., 1996. – Т. 3. – С. 344 – 350.
45. Закон України від 14 травня 1992 р. у редакції Закону від 30 червня 1999 р. з подальшими змінами та доповненнями „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” // Юридичний вісник України. – 2002. – № 41.
46. Закон України від 4 березня 1992 р. № 2163-ХІІ „Про приватизацію майна державних підприємств” // Закони України. – К., 1996. – Т. 3. – С. 97 –111.
47. Закон України від 11 грудня 1991 р. № 1964-ХІІ у редакції Закону України від 18 лютого 1997 р. № 77/97-ВР „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” // Закони України. – К., 1997. – Т. 12. – С. 70 – 84.
48. Закон України від 18 вересня 1991 р. № 1562-ХІІ у редакції Закону України від 16 грудня 1997 р. № 725/97-ВР „Про джерела фінансування дорожнього господарства України” // Закони Ук¬ра¬їни. – К., 1998. – Т. 13. – С. 364 – 366.
49. Закон України від 16 квітня 1991 р. № 959-ХІІ з подальшими змінами та доповненнями „Про зовнішньоекономічну діяльність” // Закони України. – К., 1996. – Т. 1. – С. 333 – 367.
50. Закон України від 25 червня 1991 р. № 1264-ХІІ „Про охорону навколишнього природного середовища” // Закони України. – К., 1996. – Т. 2. – С. 46 – 78.
51. Закон України від 1 березня 1991 р. № 803-ХІІ з подальшими змінами та доповненнями „Про зайнятість населення” // Закони України. – К., 1997. – Т. 1. – С. 252 – 268.
52. Закон України від 7 лютого 1991 р. № 698-ХІІ „Про підприємництво” зі змінами і доповненнями // Закони України. – К., 1996. – Т. 1. – С. 310–331.
53. Закон України від 7 лютого 1991 р. № 697-ХІІ „Про власність” // Закони України. – К., 1996. – Т. 1. – С. 173 – 188.
54. Закон України від 7 грудня 1990 р. № 533-ХІІ „Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве і регіональне самоврядування” // Закони України. – К., 1996. – Т. 1. – С. 72 – 104.
55. Закон України від 5 грудня 1990 р. у редакції Закону України від 29 червня 1995 р. № 253/95-ВР „Про бюджетну систему Ук¬раїни” // Закони України. – К., 1996, 1997. – Т. 1. – С. 48 – 70; Т. 9. – С. 96.
56. Закон України від 4 грудня 1990 р. № 509-ХІІ в редакції Закону від 24 грудня 1993 р. № 3813-ХІІ зі змінами та доповненнями „Про державну податкову службу в Україні” // Закони України. – К., 1996. – Т. 1. – С. 37 – 47.
57. Закон України від 3 грудня 1990 р. № 507-XII зі змінами „Про ціни та ціноутворення” // Закони України. – К., 1996. – Т. 1. – С. 32 – 35.
58. Закон України від 3 серпня 1990 р. № 142-ХІІ „Про економічну самостійність Української РСР” // Закони України. – К., 1996. – Т. 1. –
С. 10 – 16.
59. Постанова Верховної Ради України від 12 липня 1996 р. „Про структуру бюджетної класифікації України” // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 42. – Ст. 208.
Укази Президента України
60. Указ Президента України від 5 грудня 2002 р. № 1133/2002 „Про невідкладні заходи щодо вдосконалення механізмів казначейського обслуговування” // Урядовий кур’єр. – 2002. – № 231.
61. Указ Президента України від 10 вересня 2002 р. № 813/2002 „Про деякі заходи щодо врегулювання лотерейної діяльності” // Уря¬довий кур’єр. – 12 вересня 2002 р.
62. Указ Президента України від 27 серпня 2000 р. „Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи” // Урядовий кур’єр. – 2000. – № 171.
63. Указ Президента України від 13 березня 2000 р. № 460/2000 „Про заходи щодо соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим та міста Севастополя” // Урядовий кур’єр. – 2000. – № 67.
64. Указ Президента України від 7 вересня 1998 р. № 982/98 „Про регулювання розміру плати за користування тимчасово вільними залишками бюджетних коштів і коштів державних позабюджетних фондів” // Офіційний вісник України. – 1998. – № 36.
Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України
65. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. № 367 „Про затвердження Порядку надання та погашення безвідсоткових середньострокових позичок місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування // Урядовий кур’єр. – 2004. – № 59.
66. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2004 р. № 151 „Про затвердження Порядку визначення та перерахування додаткових дотацій з державного бюджету до місцевих бюджетів у 2004 році” // Урядовий кур’єр. – 2004. – № 31.
67. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2003 р. № 823-р. „Про перерозподіл субвенції з державного бюджету між місцевими бюджетами на виплату допомоги сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам за підсумками десяти місяців 2003 р.” // Урядовий кур’єр. – 2004. – № 11.
68. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1439 „Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань застосування спеціального торгового патенту” // Урядовий кур’єр. – 2003. – № 183.
69. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1095 „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2003 р. № 200 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України і Національного банку України” // Урядовий кур’єр. – 2003. – № 139.
70. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 р. № 641 „Про розподіл обсягів субвенцій, передбачених у Державному бюджеті України на 2003 рік бюджету Автономної Республіки Крим, обласним та міським бюджетам” // Офіційний вісник України. – 2003. – № 18. – Ст. 853.
71. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. № 207 „Про затвердження Порядку здійснення запозичень до місцевих бюджетів” // Юридичний вісник України. – 2003. – № 11.
72. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 березня 2003 р. № 386 „Про Порядок безспірного вилучення коштів з місцевих бюджетів, витрачених у 2003 р. на видатки, які повинні були провадитися з іншого бюджету” // Урядовий кур’єр. – 2003. – № 62.
73. Постанова Кабінету Міністрів України від 13 червня 2002 р. № 820 „Про затвердження Порядку перерахування з державного бюджету місцевим бюджетам субвенції для будівництва та придбання житла окремими категоріями громадян, її цільового використання, визначення ціни житла та його розподілу” // Урядовий кур’єр. – 20 червня 2002 р.
74. Постанова Кабінету Міністрів України від 13 червня 2002 р. № 804 „Про затвердження Порядку розподілу субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на утримання стаціонарних відділень територіальних центрів обслуговування громадян похилого віку та інвалідів, центрів ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів, що фінансуються з відповідних місцевих бюджетів, між місцевими бюджетами” // Урядовий кур’єр. – 3 липня 2002 р.
75. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. № 495 „Про затвердження Порядку повернення бюджетних коштів, отриманих як субвенція, до відповідного бюджету в разі їх нецільового використання” // Урядовий кур’єр. – 16 квітня 2002 р.
76. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. № 490 „Про затвердження Порядку перерахування дотації вирівнювання та субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, а також міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами” // Офіційний вісник України. – 2002. – № 15.
77. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 р. № 659 „Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання” // Юридичний вісник України. – 2002. – № 38.
78. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. № 228 „Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ та організацій” // Офіційний вісник України. – 2002. – № 9.
79. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2001 р.
№ 1282 „Про затвердження Порядку відрахування до спеціальних фондів місцевих бюджетів 10 відсотків вартості питної води, яка подається через системи централізованого постачання з відхиленням від вимог стандартів” // Урядовий кур’єр. – 2001. – № 184.
80. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2001 р. № 1195 зі змінами „Про затвердження Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним бюджетом та місцевими бюджетами” // Офіційний вісник України. – 2001.– № 38.
81. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000 р. № 1755 „Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу” // Офіційний вісник України. – 2000. – № 48.
82. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. № 1682 „Про плату за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин” // Урядовий кур’єр. – 2000. – № 222.
83. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 р.
№ 1222 „Про затвердження Порядку отримання благодійних (добровільних) внесків і пожертв від юридичних та фізичних осіб бюджетними установами і закладами освіти, охорони здоров’я, культури, науки, спорту та фізичного виховання для потреб їх фінансування” // Урядовий кур’єр. – 4 жовтня 2000 р.
84. Постанова Кабінету Міністрів України від 7 березня 2000 р. № 456 „Про затвердження диференційованих нормативів плати за користування надрами для видобування мінеральних підзем¬них вод” // Офіційний вісник України. – 2000. – № 10.
85. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 р. № 1494 „Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту” // Офіційний вісник України. – 1999. – № 33.
86. Постанова Кабінету Міністрів України від 18 травня 1999 р. № 836 „Про затвердження нормативів збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту” зі змінами та доповненнями // Офіційний вісник України. – 1999. – № 20.
87. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. № 303 „Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору” // Офіційний вісник України. – 1999. – № 9.
88. Постанова Кабінету Міністрів України та Національного бан¬ку України від 30 жовтня 1998 р. № 1714 „Про порядок внесення комерційними банками плати за користування тимчасово вільними залишками бюджетних коштів і коштів державних позабюджетних фондів” // Офіційний вісник України. – 1998. – № 44.
89. Постанова Кабінету Міністрів України від 6 липня 1998 р. № 1012 „Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду” // Офіційний вісник України. – 1998. – № 27.
90. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 р. № 801 „Про затвердження Порядку зарахування коштів, одержаних від продажу спеціальних торгових патентів” // Урядовий кур’єр. – 1998. – № 109 – 110.
91. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 740 з подальшими змінами „Про порядок державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності” // Офіційний вісник України. – 1998. – № 21. – Ст. 767.
92. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 р. № 1014 з подальшими змінами „Про затвердження базових нормативів плати за користування надрами для видобування корисних копалин та Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин” // Офіційний вісник України. – 1997. – № 38.
93. Постанова Кабінету Міністрів України від 9 липня 1997 р. № 732 „Про порядок фінансування природоохоронних заходів з держав¬ного та місцевих бюджетів” // Офіційний вісник України. – 1997. – № 28. – Ст. 136.
94. Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. № 7-93 „Про державне мито” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 13. – Ст.13.
95. Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 17. – Ст. 184.
96. Декрет Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 р. № 56-93 „Про місцеві податки і збори” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 30. – Ст. 336.
97. Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. „Про прибутковий податок з громадян” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 10. – Ст. 77.
Помогаем с подготовкой сопроводительных документов
Хочешь уникальную работу?
Больше 3 000 экспертов уже готовы начать работу над твоим проектом!
4.8 (105 отзывов)
4.7 (18 отзывов)
5 (174 отзыва)
4.8 (37 отзывов)
5 (158 отзывов)
4.4 (93 отзыва)
4.1 (20 отзывов)
0 (13 отзывов)
5 (49 отзывов)
